Бігуни знають, що на відстані 28-34 км наступає марафонська стіна — це коли ноги вже не біжать, а бігти треба. Я пишу 29 випуск, чую стіна десь поряд.
Досвідчені бігуни також знають, що за стіною є “друге дихання“, я не знаю як це точно працює з точки зору фізіології — чув, що організм перелаштовується на інший режим спалювання енергії, починає брати її з глибших запасів.
Програмісти знають про стіну, яка приходить ввечері: пів дня мучишся над вирішенням задачі, лізеш в сорси бібліотек в пошуках там багів (я ж не можу помилятись) — все, щоб піти додому з почуттям завершеності. В такі моменти, якщо я зовні спостерігаю такий сюжет, завжди рекомендую лишити все і йти спати. На наступний день з гарантією 100% рішення буде знайдено ще до ранкової кави, по дорозі до робочого місця!
В марафоні ж спати не підеш, треба перетерпіти тих 4-5 км і дочекатись нової сили. Марафонцям допомагають гучні підбадьорювання і дотики долонь глядачів ✋
Мені допоможуть сердечка.
Дякую,
Саша
Саша ти що вже в коменти ботів наганяєш?)
Та тут же справжні скарби для мене! Страшно цікаво-) Рада читати, дякую за те, що ділетеся.