Будуючи успішну кар’єру програміста, не варто забувати про пригоди. З часом ми грузнемо в роботі й побуті, а бажання досягти майбутніх цілей забирають весь час та увагу сьогодні. Якщо до років 25-30 пригоди якось самі нас знаходять, то далі доводиться докладати зусилля, щоб вони ставались.
На пригоди потрібен час, трохи грошей і, головне, бажання. Під пригодами я розумію не сімейну поїздку на курорт, а щось, де ви є самі чи в компанії інших людей, можливо з другом чи подругою. Щось, де присутня доля випадковості та непередбачуваності.
Такі історії додають драйву та не допускають ситуації вигорання. З таких пригод будується наша життєва пам’ять. З іншої сторони, якщо у вас вже давно не було якоїсь цікавої пригоди, то здається, що на це немає часу, потрібно завершити проект, ще недостатньо грошей…
З точки зору можливостей до пригод, в дуже гарній ситуації є зрілі програмісти, які навчились працювати в сучасному середовищі, які почуваються впевнено на ринку праці та мають декілька каналів доступу до проектів. Якщо потрібно — можуть роками працювати з одним клієнтом в зручному темпі, або міняти проекти та робити більші паузи між ними. В такому графіку є час для будь-яких пригод.
Все ж, головним є здатність ініціювати пригоди. Для початку варто це обдумати, бо відразу в голову може й нічого не прийти толкового. Цей процес складається як з активного пошуку, так і зі спостереження — можливо, вам хтось недавно пропонував чи ви десь прочитали про якусь цікаву авантюру, але по інерції відкинули її реальність. Саме такі ідеї й вартують уваги. Спілкування з іншими людьми працює як тригер, який пробуджує жагу до пригод і додає сміливості наважитись.
До завтра,
Саша
Для мене також актуально з ким ця пригода буде. Коли ти переїхав з сім'єю в інше мисто треба шукати нові зв'язки, що не легко. Ураховуючи тот факт що всі WFH то зовсім біда з цим