Час на філософію
В неділю вибрати тему для листа важче, ніж у будь-який інший день. В робочі дні все зрозуміло — щось стається в бізнесі, хтось поставить питання чи просто поділиться історією… і вже є про що писати. В неділю хочеться чогось простішого, так щоб просто підняти настрій.
Сьогодні дивився стендапи. Пишу цей лист і читаю про себе голосом стендапера, і від того стає веселіше. Цікаво, як різний гумор знаходить свого глядача. Це вже не проста тема для неділі, це дуже фундаментальне питання для бізнесу.
Кожен стендапер має свою аудиторію. Його стиль подачі, теми, які він піднімає, сленг, голос — все формує певний образ, який резонує з одними людьми і відштовхує інших. Свої люди ходять на концерти, дивляться всі випуски на Ютубі, тоді як ті, хто не попадає в цю вибірку, можуть не просто ігнорувати, а навіть обурюватись тому факту, що таке може хтось слухати й дивитись. Парадокс в тому, що як тільки стендапер задумається над адаптацією своєї творчості для більшої аудиторії — він втратить усіх.
Це працює і в бізнесі. Чи є варіант розвитку бізнесу з підходом “подобатись усім”? Ймовірно є, це коли монопольно захоплений ринок, або коли бізнес в інфраструктурній сфері — тоді у клієнтів немає вибору. Але для компаній, які борються за своїх клієнтів, чи як в ІТ сфері за програмістів — варіант філософської диференціації є критичним. Це непроста задача, вона лежить не на рівні бізнес-моделі чи маркетингу. Це фундаментальні принципи, якими керуються в компанії під час надання послуг клієнтам, для формування стратегії того ж маркетингу та всієї іншої діяльності. В бізнесі свою унікальність описують в трактатах про культуру чи ДНК компанії.
Стендап-коміки не мають офіційних описів своєї філософії — вони просто транслюють свою творчість і вона, резонуючи зі слухачами, формує армію шанувальників.
Для бізнесу це працює так само — ДНК компанії зашите в кожному публічному та внутрішньому шматку контенту.
До завтра,
Саша