Раціональний світ?
Раціональність — це позитивна якість, коли вона балансується здатністю людини впускати у свій світ нотки випадковості, задовільняти свою природну цікавість до гри та сприймати світ без очікування його відповідності своїм уявленням.
Можна провести аналогію, що раціональний світ, це як API — зробив дію (запит) й отримав очікуваний результат. З точки зору програміста — ідеально.
Зараз я пишу про екстремальну ситуацію раціональності — для більшої наочності.
Підвищений рівень раціональності понижує планку моралі, адже рішення, які приймаються згідно з мораллю — ніколи не раціональні. Також така акцентуйована раціональність може породжувати відчуття зверхності перед оточенням, адже тоді людина оцінює ефективність чи статусність інших людей своїми раціональними характеристиками — дохід, офіційні регалії, відповідність своїм уявленням…
В чому ще проявляється гіперраціональність? В постійному скануванні та прорахунку усіх ситуацій на предмет ймовірного обману. Це життя в постійному стресі та страху перед ймовірною незнайомою ситуацією. Страх породжується відсутністю віри у свою здатність справитись з невідомим, віра — поняття абсолютно нераціональне.
У процесі відстоювання свого інтересу, людина більше думає над тим, щоб не допустити ситуації, коли ймовірна вигода іншої сторони буде занадто доброю. Прикладом може бути відмова робити безплатне тестове завдання, адже в цій ситуації роботодавець отримує більшу вигоду, ніж програміст.
В чому труднощі такого підходу? Дуже важко працювати та жити в гармонії із зовнішнім світом, включаючи колег по роботі.
В чому небезпека? Якщо просто, то світ набагато складніший за будь-яку раціональну модель, яку ми можемо вмістити у своїй голові. Відповідно, рано чи пізно, людина стикається з життєвою ситуацією, яка не раціоналізується і в результаті приводить до розчарування.
Що робити, щоб не стати заручником своєї раціональності? Раціонально зрозуміло, що варто давати шанс ставатись цікавим випадковостям та збільшувати віру у свою здатність справитись з будь-якими несподіванками ;)
До завтра,
Саша