Програміст-підприємець

Приходить час, і в програміста народжується думка “а чи не стартувати б якийсь бізнес“. Адже є гроші для стартового капіталу, програмувати до старості не хочеться і, взагалі, бути бізнесменом — це круто.

Ні, ні та ще раз, ні! Як тільки закрадаються такі думки — гасіть їх фізичними навантаженнями, в крайньому разі можна поїхати на місячний ретрит.

Бути бізнесменом, звичайно круто, але крутизна приходить з малою ймовірністю і через 10 років. Готові чекати? Навіть не чекати, а плисти на колоді з палкою замість весла по бурхливих хвилях Амазонки, це там, де піраньї живуть.

Чесно, це все не так страшно. Навпаки, доволі таки просто: пливеш собі, все контролюєш, з часом приліпиш парус з футболки, з сучків зробиш який-не-який руль, хвилі вже додають драйву, а не страшать. Піраньї — смачні на вечерю…

Але є обставина, яку ви не можете так просто контролювати і вона дуже актуальна саме для програмістів. Запитайте свою дружину або чоловіка, чи готові вони років з 3-5 (в кращому випадку) жити з набагато меншим доходом, як ваша сьогоднішня зарплата. Бачити вас менше, дивитись, як ви в Туреччині, єдиній за два роки відпустці, шукаєте вайфай для дуже важливого дзвінка з працівником, який саме зараз вирішив звільнитись.

І просто запитати мало. Треба повірити, що ви готові на цю авантюру двоє. Ось це в бізнесі найскладніше. Якщо відчуваєте і вірите в абсолютну підтримку партнера — ніякі шторми не завадять протриматись тих 10 років.

А для тих, хто зміг справитись з нав’язливими думками про бізнес, є інший варіант — ставати на шлях власної автономності. Це теж не завжди просто, але набагато безпечніше і без втрати рівня доходу. Ідеально, це збудувати свій робочий режим таким чином, щоб мати можливість вибирати проекти по душі та мати достатньо багато часу для творчості.

Один з перших кроків до автономності — почати працювати з клієнтами напряму.

До завтра,
Саша